Sorry, this entry is only available in Українська.
Нагадаємо, що останні п’ять років ми мали дві норми, які зупиняли строк спливу позовної давності, а саме:
- З 02.04.2020 року – під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).
- З 17.03.2022 року – у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).
Але у травні 2025 року ВРУ ухвалила Закон України від 14.05.2025 №4434-ІХ «Про внесення змін до пункту 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі – Закон №4434).
Зараз цей Закон переданий на підпис Президенту, він набере чинності через три місяці після дня, наступного за днем опублікування.
Час приготуватися до змін є. Але річ у тім, що про зміни як такі і не йдеться: депутати просто виключили згаданий п. 19 із ЦКУ без жодних перехідних положень.
Виключення пункту 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” із ЦКУ означає, що з дня, наступного від дати набрання чинності Законом № 4434 ми продовжимо обраховувати строк позовної давності, який:
- або ще не закінчився станом на 02.04.2020 року;
- або ще не почав закінчуватися станом на 02.04.2020 року. Тобто йдеться про позовну давність, яка виникла у період після 02.04.2020 та почне обраховуватись з дня, наступного від дати набрання чинності Законом № 4434.
Цікаво те, що «ковідний» карантин був припинений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. Проте воєнний стан й надалі продовжується щоразу на 90 днів. Тобто «ковідний» карантин не впливає на строки давності вже майже два роки, але його естафету прийняв воєнний стан. А тепер ми повертаємось до довоєнних і доковідних правил!
Законотворці вважають, що зупинення строків позовної давності на сьогодні не є актуальним, адже судова система працює і той, хто має бажання, може захищати свої права в суді.
Важливо розуміти, що тепер робити бізнесу. Адже у багатьох постане питання списання безнадійної заборгованості у зв’язку із закінченням строків давності. І розібратись з цим без аналізу договірних відносин та обрахунку строків позовної давності, їх зупинення, переривання тощо неможливо.
- Аналіз договорів, у т.ч. у сфері ЗЕД:
- Загальні договори (внутрішні), укладені між госпсуб’єктами на території України:
Отже, якщо сторони уклали договір і одна з них не виконала свої зобов’язання, а строк позовної давності (наразі беремо загальний – у 3 роки) вже закінчується або закінчився під час дії «ковідного» періоду та/або під час дії воєнного стану – строк позовної давності обраховується так:
Варіант 1. Якщо до 02.04.2020, наприклад, строк позовної давності закінчився частково, то після набрання чинності Законом № 4434 закінчення строків позовної давності поновлюється на строк, що залишився до закінчення 3-х років.
Приклад 1. Договір був укладений у 2019 році, зобов’язання (наприклад, щодо оплати відвантажених товарів) виникло 01.06.2019. У базовому варіанті строк давності був би три роки – до 31.05.2022 (1096 днів). Але з 02.04.2020 строки давності за цивільно-правовими договорами призупинили. До цієї дати минуло лише 246 днів. Після скасування «воєнного» призупинення строків давності за ЦКУ залишиться 850 днів строку давності.
Варіант 2. Якщо порушення умов договірних зобов’язань відбулось після 02.04.2020, то після набрання чинності Законом № 4434 обчислення позовної давності розпочинається спочатку.
Якщо візьмемо умови прикладу 1, але визначимо дату виникнення зобов’язання, скажімо, як 03.04.2020, то у постачальника товарів буде ще три роки для захисту своїх порушених прав (зокрема, скласти претензію, звернутись до контрагента з вимогою про належне виконання договірних зобов’язань та/або до суду).
Таким чином, якщо строк давності з дати набрання чинності Законом № 4434 ще не закінчився, доведеться розпочинати спілкування зі своїм контрагентом, який не виконав своїх зобов’язань, та збирати докази (якщо їх на даний час ще немає) неможливості зв’язатись з ним чи неможливості виконання ним свого зобов’язання – для отримання належного виконання (отримання коштів або постачання товару/виконання роботи/надання послуги) або для звернення до суду.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ст. 259 ЦКУ). Правочин про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (на вимогу ч. 1-2 ст. 207 ЦКУ).
Щодо зменшення тривалості позовної давності, то позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ч. 2. ст. 259 ЦКУ).
Отже, ми розглянули варіанти, коли строк давності за цивільно-правовим зобов’язанням встановлено законом (ЦКУ). Але він може бути й більшим, якщо сторони про це домовились у договорі.
- Договірні відносини за зовнішньоекономічними контрактами (ЗЕД):
У сфері ЗЕД додатково діють норми міжнародного приватного права та умови самого договору, зокрема:
- вибір юрисдикції, яка розглядатиме спори,
- право, яке при цьому застосовуватиметься (наприклад, англійське, німецьке тощо).
У разі якщо сторони погодили застосування іноземного права, то питання строків позовної давності регулюється ним, а норми ЦКУ не застосовуються.
- Рекомендації для бізнесу:
- Проаналізувати всі діючі договори та строки позовної давності, особливо ті, за якими можливе звернення до суду. Особливу увагу звернути на договори до 2018 року включно, де строки позовної давності майже закінчилися до 02.04.2020 та залишилось зовсім мало часу після набрання чинності Законом № 4434.
- Якщо до закінчення строку давності залишилось мало – звертайтеся до суду у максимально короткі строки! Навіть якщо в умовах воєнного стану контрагенти не виходять на зв’язок та/або перебувають/зареєстровані на тимчасово окупованих територіях.
- У зовнішньоекономічних договорах – перевірити вибір права та арбітражні умови.
- Для українських контрагентів застосовувати листування про визнання боргу чи підписання актів звірки (вони переривають позовну давність як дії, які свідчать про визнання боргу – ст. 264 ЦКУ).
- Списання безнадійної заборгованості:
Повертаючись до ПКУ, варто нагадати, що строки оскарження рішень органів ДПС не перетинаються з позовною давністю за ЦКУ, перебіг якої відновлено Законом № 4434.
Проте списання безнадійної заборгованості містить окремі умови: відповідно до пп. 14.1.11 ПКУ безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає однєї з таких ознак, зокрема, як:
а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.
- Безнадійна заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Після обрахунку строків позовної давності за конкретним договором сторона може списати таку заборгованість як безнадійну у періоді, на який припадає закінчення 1095 дня строку позовної давності.
Закінчення строку позовної давності є достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійною незалежно від того, чи звертався кредитор до суду, чи ні.
- Заборгованість, стягнення якої неможливе через обставини непереборної сили.
Нагадаємо, що відповідно до ст. 617 ЦКУ особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Підтвердженням форс-мажору за чинним законодавством є сертифікат ТПП (ст. 14-1 Закону про ТПП), який отримується у ТТП України або її регіональних ТПП особою, яка порушила зобов’язання, – тобто боржником.
Якщо ми говоримо про кредитора, то тут варто наголосити на такому:
- Сертифікат про форс-мажор є підставою саме для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, а не від виконання самого зобов’язання.
- Сертифікат ТПП не є доказом, що форс-мажорні обставини, які в ньому зазначені, завадили боржнику виконати зобов’язання за договором. Наприклад, обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанова ВС від 07.06.2023 у справі 906/540/22).
- Такі інші докази можуть стати заміною сертифіката ТПП (якщо виникає необхідність доводити наявність форс-мажору).
Звісно, кредитор і сам може зібрати такі документи про форс-мажор для списання безнадійної заборгованості, стягнення якої стало на сьогодні неможливим. Зокрема, йдеться про:
- листування з боржником, що підтверджує неможливість виконання зобов’язання;
- рішення суду, виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з відсутністю майна.
Водночас на цей момент важливо відповісти на запитання: Чи потрібне судове рішення та постанова виконавця про заборону стягнення? Чи можуть бути такі документи доказом неможливості стягнення заборгованості з боржника?
На нашу думку, це один з дієвих варіантів списання заборгованості боржника, який зареєстрований на ТОТ та з ким відсутній зв’язок. При цьому отримане судове рішення, письмова відмова державного/приватного виконавця у відкритті виконавчого провадження можуть стати важливими документами, у т.ч. для податкових органів, для відсутності претензії щодо списання такої заборгованості.
Тому листування з боржником (або його відсутність), акти інвентаризації, акти списання, судове рішення та письмова відмова виконавця у відкритті виконавчого провадження, оформлені внутрішнім актом списання безнадійної заборгованості за наказом керівника юрособи-кредитора, – все це може бути підставою для списання безнадійної заборгованості в обліку кредитора.
Навіть без сертифіката ТПП кредитор може списати борг за наявності інших документів, що підтверджують форс-мажор або безнадійність стягнення. Головне – належне документальне оформлення для бухгалтерії та можливих перевірок ДПС.
Зв’яжіться з нами прямо зараз!
〉 097 338 12 88, 050 340 11 17
〉 af@audit-invest.com.ua
