ТОП-5 найпоширеніших помилок при складанні Звіту про фінансові результати

Підготовлено:

Заказнова Ганна, аудитор Департаменту аудиту, МСФЗ та консалтингу

 

В продовження теми про найбільш розповсюджені помилки, які допускаються при складанні форм фінансової звітності (див. Статтю «Топ 10 найпоширеніших помилок при складанні Балансу»), сьогодні розглянемо нюанси складання Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупні доходи), або, якщо говорити простіше – Форми №2.

Як показує наша практика, більша частина помилок є наслідком відображення операцій за доходами і витратам із порушенням норм Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, застосування некоректної класифікації видів доходів і витрат. Отже, найбільш часто нам зустрічалися такі ситуації.

  1. Не виділяється собівартість послуг і/або робіт

Більша частина підприємств, що надають послуги, не відображає в обліку, і, як наслідок, у фінансовій звітності, формування собівартості наданих робіт і послуг. Найчастіше такі витрати потрапляють до складу адміністративних, збутових чи інших операційних. Відповідно, в Звіті про фінансові результати бачимо повну відсутність даних по рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)», при цьому рядок 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» містить показники про суму отриманого доходу за звітний період.

Відзначимо, що формування собівартості робіт і послуг (нарівні з собівартістю продукції) передбачено нормами П(с)БО 16 «Витрати», і включає в себе всі види прямих витрат, а також загальновиробничі витрати (змінні і постійні розподілені).

На що ще важливо звернути увагу. Відповідно до Наказу МФУ №524 від 02.06.2015 р (в редакції від 13.11.2020 р) одним із критеріїв високого ступеня ризиковості платника податків для включення до плану-графіка проведення документальних планових податкових перевірок є показник, коли сума інших операційних витрат, витрат на збут та адміністративних витрат перевищує суму собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Тому, якщо рядок 2050 Звіту про фінансові результати не заповнений, то, відповідно, автоматично, даний критерій виконується.

  1. Банківські відсотки

Стала практика вітчизняного обліку – це відображення відсотків, отриманих від банку на рахунку 732 «Відсотки отримані» і, відповідно, в складі статті 2220 «Інші фінансові доходи». Однак, при формуванні доходу за нарахованими банківськими відсотками, необхідно проаналізувати, які саме відсотки були отримані Компанією.

Так, ще в листі від 29.12.2008 р. № 31-34000-20-16 / 45983 Мінфін вказував, що відсотки, нараховані банком на залишок коштів на розрахунковому рахунку Компанії і відсотки, нараховані за депозитами до запитання (депозитний рахунок, який є частиною еквівалентів грошових коштів), відображаються в обліку в складі інших операційних доходів. А це рахунок обліку 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

Таким чином, відсотки за строковими депозитами відображаються за рахунком 732 «Відсотки отримані» і в складі статті 2220 «Інші фінансові доходи», а відсотки по залишках на розрахунковому рахунку і відсотки по депозитах до запитання – за рахунком 719 «Інші доходи від операційної діяльності» і в складі статті 2120 «Інші операційні доходи».

 

  1. Загальновиробничі витрати

Зустрічалися в нашій практиці випадки, коли рахунок обліку 91 «Загальновиробничі витрати» прямою ручною проводкою закривався на рахунок 79 «Фінансові результати». При цьому у Формі №2 сума таких загальновиробничих витрат або розподілялася по різних статтях витрат «на судження бухгалтера», або в повному обсязі включалася до складу однієї конкретної статті (найчастіше 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)»).

Нагадуємо, що рахунок обліку 91 «Загальновиробничі витрати» підлягає щомісячному розподілу на рахунки обліку 23 «Виробництво» і / або 90 «Собівартість реалізації» відповідно до положень облікової політики Компанії, встановленими показниками бази розподілу для змінних ЗВВ, нормативної і фактичної потужності виробництва і т.д.

Пряме закриття загальновиробничих витрат на фінансовий результат не є коректним, і несе податкові ризики для Компанії, так як не є обґрунтованим.

  1. Курсові різниці за кредитом

Неоднозначним вважаємо питання відображення курсових різниць за валютним кредитом.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків, затвердженого наказом МФУ №291 від 30.11.99 (зі змінами та доповненнями), курсові різниці від операцій, пов’язаних ыз фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства, відображаються на рахунках обліку 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» і 974 «Витрати від неопераційної курсової різниці». В цілому аналогічний підхід описаний і в п.8 П(с)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»:

«…Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній Валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестіційну і фінансову діяльність відображаються у інших доходів (витрат), за вийнятком курсових різніць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21 … »

Визначення понять «інвестиційна діяльність», «фінансова діяльність», «операційна діяльність» приведені у НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», де:

«Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталів підприємства»

Враховуючи вищенаведені норми, начебто і немає інших варіантів, як відображати курсові різниці, пов’язані з перерахунком суми валютного кредиту, в складі фінансової діяльності.

Однак, з іншого боку, якщо враховувати цільовий характер використання кредитних коштів, то можуть бути варіанти відображення валютних різниць у складі операційної або інвестиційної діяльності. Наприклад, якщо кредит береться для поповнення оборотних коштів або для придбання необоротних активів. На такий підхід свого часу звертав увагу Мінфін у листі №31-04200-20-25/4757 від 24.03.2004. На нашу думку, така точка зору теж має місце бути, якщо розглядати операцію по суті.

Дане питання не має однозначної думки і у аудиторів.

Тому рекомендуємо Компаніям в положеннях своєї Облікової політики описати підхід до обліку та відображення у фінансовій звітності подібних курсових різниць.

  1. Помилки минулого звітного періоду

Якщо виправляються помилки попереднього періоду, то показники по доходах і видатках Звіту про фінансові результати теж вимагають уточнення, як і показники Балансу.

Наприклад, уточнюється сума доходу за відсотками, які Компанією визнавалися в складі фінансових доходів в момент зарахування коштів на розрахунковий рахунок, а не за принципом нарахування. Або уточнюється сума витрат на первинні документи які «запізнилися».

Відповідно до ПСБО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», виправлення помилок, які впливають на величину нерозподіленого прибутку проводиться в обліку шляхом коригування сальдо рах.44, і Компанія може просто забути правильно подати інформацію про доходи та витрати за співставний період, при складанні Звіту про фінансові результати.

 

І на закінчення, хотілося б нагадати про просту формулу для самоперевірки співставності Балансу і Звіту про фінансові результати за сумою фінансового результату звітного періоду:

Рядок 1420 Балансу на кінець звітного періоду – рядок 1420 Балансу на початок звітного періоду = рядок 2350/2355 Звіту про фінансові результати за звітний період.

Є окремі ситуації, коли дана рівність не буде виконуватися. Наприклад, розподіл дивідендів або зміни в сукупному доході. Однак, як правило, в загальному випадку, це порівняння дотримується і дозволяє перевірити коректність і узгодженість Балансу і Форми №2.

 

 

Залишились питання з аудиту? Зв’яжіться з нами прямо зараз!

097 338 12 88, 050 340 11 17

af@audit-invest.com.ua

Будь в курсе первым!
Подпишитесь на рассылку и получайте
только самую полезную информацию для Вашего бизнеса!
Подписаться

    Залиште свої дані, ми передзвонимо Вам протягом 5 хвилин!

      Залиште свої дані, ми зв'жемся з вами найближчим часом

      КиївДніпроКам'янське
      Написать в
      Viber