Підготовлено:
Наталя Лещенко, Бухгалтер вищої категорії, провідний спеціаліст з ведення і контролю бухгалтерського та податкового обліку
З 29 грудня 2019 вступив в силу Закон від 18.12.2019 р №391-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (щодо поліпшення адміністрування акцизного податку)».
Законом спрощені процедури отримання ліцензії на зберігання палива:
суб’єкти господарювання, для яких зберігання палива не є їх основною господарською діяльністю, звільнені від надання копії документів, перелічених в ст.15 Закону №481. Вони подають лише заяву та документ, що підтверджує річну плату за ліцензію. Крім цього, в заяві потрібно буде вказати наступне:
використання палива для потреб власного споживання або переробки,
загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, і їх фактичне місцезнаходження,
фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.
Загальна місткість ємностей – це максимальний обсяг пального, який може поміститися в усі резервуари заявника.
Крім цього, відстрочено застосування штрафів за зберігання пального без ліцензій – до 31 березня 2020 (зміни в ч. 22 ст. 18 Закону №481).
Також внесено зміни до ПКУ щодо акцизних складів і їх розпорядників:
Згідно п. 14.1.6 ПКУ не є акцизним складом приміщення або території, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження і зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року паливо в обсягах, які перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торг пальним, на які отримані відповідні ліцензії), і використовує пальне виключно для потреб власного споживання або промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації і зберігання пального іншим особам.
До цієї нормі внесено додаткову умову, що цей критерій із загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження і зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єкта господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.
Тобто якщо одночасно виконуються умови:
Паливо використовується виключно для потреб власного споживання або промислової переробки і не здійснюються операції з реалізації та зберігання палива іншим особам;
є розпорядником хоча б одного акцизного складу, – то акцизним складом вважаються всі ємності такого платника податків, без застосування мінімального критерію 200 куб. м.
Також з числа акцизних складів виключені приміщення або території, в тому числі платника податків, де зберігається чи реалізується виключно паливо в споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Внесено зміни в п.230.1.3 ПКУ, які передбачають обов’язковість розпорядниками акцизних складів, які використовують паливо виключно для власних потреб, на кожному акцизному складі формувати дані про обсяги обороту пального за звітний календарний місяць і фактичні залишки пального станом на перший і останній дні такого місяця в розрізі кодів товарних підкатегорій УКТ ЗЕД в літрах, приведених до температури 15 ° С.
Ці залишки формуються не пізніше 23 ч. 59 мин. останнього дня звітного календарного місяця до початку здійснення операцій по обігу палива в день, наступний за таким останнім днем звітного календарного місяця, і подаються в ДПС не пізніше 15 к.д., що настають за останнім днем звітного календарного місяця.
Внесено зміни щодо штрафів за не реєстрацію платником акцизного податку:
Згідно п.18. до підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ:
«Норми пункту 128-1.1 ПКУ (Порушення правил обліку, виробництва та обігу палива або спирту етилового на акцизних складах) застосовуються:
з 1 липня 2019 – до розпорядників акцизного складу, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який на 1 липня 2019 не підпадав під визначення платника податку згідно з пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу);
з 1 жовтня 2019 – до розпорядників акцизного складу, на акцизному складі якого розташовані резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який на 1 липня 2019 не підпадав під визначення платника податку згідно з пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу);
з 1 квітня 2020 року – до розпорядників акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який на 1 липня 2019 не підпадав під визначення платника податку згідно з пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу); – продовжили
з 1 липня 2020 року – до розпорядників акцизного складу, який на 1 липня 2019 не підпадав під визначення платника податку згідно з пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника).
Залишились питання? Зв’яжіться з нами прямо зараз!
〉 097 338 12 88, 050 340 11 17
〉 af@audit-invest.com.ua
