Відсутність у договорі строку погашення ще не зобов’язує дисконтувати заборгованість, хоча податківці часто вважають інакше. Верховний Суд у постанові від 16.06.2026 у справі № 440/2659/25 наголосив: дата закінчення договору не тотожна строку виконання грошового зобов’язання.
Ситуація. За умовами контракту купівлі-продажу оплату поставлених товарів покупець мав здійснювати у строки, погоджені сторонами. Конкретної дати погашення заборгованості контракт не встановлював. У 2020 році сторони внесли до контракту зміни, якими визначили строк його дії — до 31.12.2030. При цьому строк виконання грошового зобов’язання не встановили.
Під час перевірки податківці розцінили кредиторську заборгованість як довгострокову та вважали, що підприємство мало її дисконтувати. Унаслідок цього контролюючий орган донарахував платнику дохід від дисконтування. Контролери направили підприємству податкове повідомлення-рішення (ППР), яким зменшили від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток.
Підприємство визнало претензії податківців необґрунтованими і звернулося до суду з позовом про визнання протиправним і скасування ППР.
Податківці. Контролери вважали, що кредиторська заборгованість є довгостроковою, оскільки строк дії контракту встановлено — до 31.12.2030. На їхню думку, це фактично свідчить про довгостроковий характер зобов’язання. А отже, зазначена кредиторська заборгованість підлягає дисконтуванню згідно з вимогами МСФЗ.
Податківці посилалися на § 69 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» та зазначили: для правильного визначення статусу зобов’язання потрібно встановити, коли воно має бути погашене. Сам факт відображення заборгованості підприємством як поточної не змінює її фактичної довгостроковості та необхідності дисконтування.
Відповідно контролери визначили період дисконтування до 31.12.2030 — дати закінчення дії контракту.
Платник. Підприємство заперечувало проти такого підходу і наголошувало, що строк дії контракту та строк виконання зобов’язання — різні поняття.
За умовами контракту платежі здійснюються у строки, погоджені сторонами. Окремого письмового документа, яким сторони визначили б конкретний строк погашення спірної заборгованості, не укладали.
Тому, на думку підприємства, податківці безпідставно використали дату 31.12.2030 як кінцеву дату для розрахунку дисконту. Адже для розрахунку теперішньої вартості зобов’язання за формулою PV = FV : (1+і)n потрібно визначити показник n — кількість періодів до погашення зобов’язання. А строк дії контракту сам по собі не визначає цей період.
Підприємство також звернуло увагу, що контролюючий орган визначив початком дисконтування останній день перевірки. Проте не обґрунтував, чому саме ця дата має вважатися датою початку розрахунку.
Верховний Суд зазначив, що строк дії контракту не можна ототожнювати зі строком погашення заборгованості.
Якщо 31.12.2030 — це лише дата закінчення дії контракту, вона не стає автоматично датою погашення кредиторської заборгованості.
Для визначення, чи є зобов’язання поточним або непоточним, потрібно застосовувати критерії, установлені МСБО 1.
За § 69 МСБО 1 зобов’язання є поточним, якщо, зокрема, підприємство очікує погасити його в ході нормального операційного циклу або воно підлягає погашенню протягом 12 місяців після звітного періоду. Натомість за наявності передбаченого умовами угоди безумовного права відстрочити погашення зобов’язання протягом щонайменше 12 місяців після звітного періоду, навіть якщо інакше строк його сплати настає протягом коротшого періоду, таке зобов’язання підлягає класифікації як непоточне.
Водночас Верховний Суд звернув увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій:
— не надали належної оцінки класифікації кредиторської заборгованості, яку здійснило саме підприємство;
— дійшли передчасних висновків, що відсутність конкретного строку погашення кредиторської заборгованості (обумовлених умовами контракту) є підставою для визнання такої заборгованості поточною.
Тобто Верховний Суд не сказав, що заборгованість точно є поточною і дисконтувати її не потрібно. Суд зазначив, що це питання потребує додаткового дослідження. Тому направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновок. Дана постанова ВС важлива для підприємств, які мають заборгованість за договорами (контрактами) з тривалим строком дії, але без конкретної дати погашення.
За вимогами НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» і НП(С)БО 11 «Зобов’язання» за теперішньою (дисконтованою) вартістю відображають довгострокову дебіторську заборгованість та довгострокові зобов’язання. Тому для вирішення питання про дисконтування насамперед потрібно визначити, чи є заборгованість довгостроковою.
У цій справі податківці фактично використали дату закінчення контракту як дату погашення заборгованості. Однак Верховний Суд зауважив: строк дії договору не тотожний строку виконання грошового зобов’язання. Тож, сам по собі строк дії контракту до 31.12.2030 не дає підстав вважати кредиторську заборгованість довгостроковою та використовувати цю дату як кінцеву для розрахунку дисконту
Водночас із постанови ВС не випливає й протилежний висновок: відсутність конкретної дати погашення автоматично не робить заборгованість поточною. Підприємству, яке застосовує вимоги МСФЗ, статус кредиторської заборгованості потрібно визначати за правилами МСБО 1 з урахуванням умов конкретного зобов’язання та його класифікації на дату балансу. Саме на це звернув увагу Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд.
Є ще один нюанс для підприємств, які ведуть облік за МСФЗ. Класифікація зобов’язання як поточного сама по собі не означає, що його за жодних обставин не може бути оцінено за теперішньою вартістю (тобто з урахуванням дисконту). Для фінансових зобов’язань МСФЗ містять окремі правила оцінки. Тому питання дисконтування потрібно вирішувати з урахуванням конкретного виду зобов’язання та відповідних вимог МСФЗ (див. також постанову ВС від 03.08.2026 у справі № 320/23602/24).
На практиці ж короткострокові зобов’язання зазвичай не дисконтують через несуттєвість впливу часової вартості грошей на коротких проміжках часу.
Отже, ключовий висновок із цієї справи такий:
для дисконтування важливо встановити не строк дії договору, а строк та умови погашення.
Висновки
- Строк дії договору не тотожний строку виконання грошового зобов’язання. Дата закінчення контракту не стає автоматично датою погашення заборгованості та кінцевою датою для розрахунку дисконту.
- Відсутність конкретної дати платежу автоматично не робить борг поточним. Верховний Суд зазначив, що підприємствам, які застосовують МСФЗ, статус кредиторської заборгованості слід визначати за критеріями МСБО 1.
- Податківці не можуть використовувати дату закінчення договору як строк погашення боргу. Для дисконтування необхідно встановити строк і реальні умови виконання конкретного зобов’язання.
- Класифікація зобов’язання як поточного за МСФЗ не виключає його оцінки за теперішньою вартістю. Водночас короткострокові борги зазвичай не дисконтують через несуттєвість впливу часової вартості грошей.
За матеріалами:
https://i.factor.ua/ukr/journals/nibu/2026/september/issue-78/article-139221.html
https://reyestr.court.gov.ua/Review/138737925
https://reyestr.court.gov.ua/Review/137630395
Зв’яжіться з нами прямо зараз!
〉 097 338 12 88, 050 340 11 17
〉 af@audit-invest.com.ua
