Сегментування фінансової звітності в трансфертному ціноутворенні

Извините, этот текст доступен только на “Украинский”.

Підготовлено:

Ангеліна Кравцова, консультант Департаменту трансфертного ціноутворення

 

Серед методів визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» досить поширеним є метод чистого прибутку. Для цього методу характерним є застосування показників рентабельності, що розраховуються на базі операційного прибутку досліджуваної сторони контрольованої операції.

Відповідно до вимог ПКУ, вибір показника рентабельності може здійснюватися з урахуванням, зокрема, але не виключно, таких факторів:

  • виду діяльності сторони контрольованої операції, що досліджується;
  • розподілу функцій, ризиків, активів сторін;
  • економічної обґрунтованості обраного показника;
  • незалежності показника від доходів та/або витрат, визнаних в операціях між пов’язаними сторонами, та/або в контрольованих операціях.

Для цілей методу чистого прибутку найбільш поширеним є застосування показників чистої рентабельності або чистої рентабельності витрат.

Якщо компанія, рентабельність якої аналізується, здійснює один вид діяльності, наприклад, виготовляє продукцію, яку реалізує пов’язаній особі – нерезиденту, або придбаває товар у одного нерезидента з метою подальшого продажу, і такий напрямок діяльності є єдиним для неї, в такому випадку, як правило, операційний фінансовий результат контрольованої операції можна розрахувати за загальними показниками операційної діяльності Звіту про фінансові результати компанії.

Якщо ж компанія здійснює різні за своєю економічною суттю контрольовані операції, або кілька напрямків діяльності паралельно, або займається виробництвом декількох видів товарів з різними технологічними процесами, то в такому випадку для розрахунку показників рентабельності необхідно проводити детальне сегментування фінансової звітності.

Сегментування фінансової звітності підприємства — це процес об’єднання даних бухгалтерського обліку в окремі групи для розрахунку показника рентабельності за результатами контрольованої операції, окремо від всієї діяльності підприємства.

Необхідність проведення сегментування фінансової звітності передбачена пп.39.3.9 п.39.3 ст.39 ПКУ та пп.и) пп.39.4.6 п.39.4 ст.39 ПКУ:

«Під час розрахунку показника рентабельності щодо окремої контрольованої операції (сукупності згрупованих контрольованих операцій відповідно до підпункту 39.3.8 цього пункту) для визначення операційних витрат та доходів, безпосередньо пов’язаних з такою операцією, використовується найбільш обґрунтований алгоритм розподілу, що відповідає економічній суті контрольованої операції та характеру понесених витрат чи отриманих доходів

«…Фінансові показники, що використовувалися під час розрахунку показників рентабельності контрольованої операції, мають бути підтверджені даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності сторони контрольованої операції, що досліджувалася згідно з підпунктом 39.3.2.7 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 цієї статті.

У разі якщо стороною контрольованої операції здійснюється постачання (продаж) товарів, робіт, послуг, інших предметів за контрольованими операціями декільком особам, і для цілей встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» здійснюється порівняння показника рентабельності такого постачальника, документація має містити опис алгоритму розподілу витрат постачальника, понесених для здійснення таких операцій, які враховуються під час розрахунку показника рентабельності. Такий опис має містити інформацію про економічне обґрунтування вибору алгоритму розподілу витрат, методику його застосування, а також фактичний розрахунок, здійснений відповідно до обраної методики;…»

Також знаходимо підтвердження необхідності проведення сегментування фінансової звітності в настановах ОЕСР[1]:

«…лише ті статті що безпосередньо або опосередковано пов’язані з контрольованою операцією, що розглядається, та є за природою операційними повинні бути взяті до уваги при визначенні індикатора чистого прибутку для застосування методу чистої маржі від операцій.»

«…Витрати та надходження, які не пов’язані з контрольованою операцією, яка розглядається, повинні бути вилучені, якщо вони істотно впливають на порівнянність з неконтрольованими операціями. Необхідно мати належний рівень сегментації фінансових даних платника податків під час визначення або перевірки чистого прибутку, який він отримує від контрольованої операції (або від операцій, які належним чином об’єднані відповідно до рекомендацій, зазначених у п.3.9-3.12). тому буде недоречним застосовувати метод чистої маржі від операцій на базі всієї компанії, якщо компанія здійснює багато різних контрольованих операцій, які не можна належним чином порівняти на об’єднаній основі з операціями незалежного підприємства…»

У Рекомендаціях ОЕСР відмічається, що спочатку слід відокремити доходи і витрати, що мають пряме відношення до здійснення контрольованих операцій. Наприклад, виручку, собівартість, витрати на транспортування товарів, витрати на рекламу, курсові різниці тощо. Решту видів доходів та витрат розподіляють відповідно до обраних ключів розподілу.

Під час складання фінансової звітності та проведення її сегментування для цілей застосування методів трансфертного ціноутворення платнику податків слід з особливою уважністю віднестись до наступних кроків.

  • Визнання доходів та витрат у фінансовій звітності відповідно до вимог її концептуальної основи.

Оскільки визначення фінансового результату та показника рентабельності в межах контрольованої операції здійснюється на підставі даних фінансової звітності, платник податку має бути впевнений у правильності її складання.

Найбільшу увагу слід приділити правильності класифікації доходів та витрат, а також їх визнання у відповідних періодах. Зокрема, слід перевірити:

  • чи вірно класифіковані та віднесені до собівартості транспортно-заготівельні витрати;
  • чи відповідає застосований метод оцінки собівартості запасів при вибутті, затвердженому в обліковій політиці;
  • чи не включені до результатів операційної діяльності доходи та витрати від фінансових операцій, таких як, наприклад, кредити та депозити;
  • чи не потрапили до складу витрат звітного періоду ті, що мають бути віднесені до попереднього періоду (зокрема через отримання документів із запізненням);
  • тощо.

Помилки, допущені при складанні фінансової звітності, можуть мати суттєвий вплив на результати аналізу для цілей трансфертного ціноутворення.

  • Вибір алгоритмів та ключів розподілу опосередкованих доходів та витрат

Ключ розподілу — це інструмент, необхідний для опосередкованого віднесення до контрольованої операції доходів та витрат, що не можуть бути прямо відокремлені. Податковим кодексом України не встановлено перелік алгоритмів та ключів розподілу опосередкованих доходів та витрат, тому платником податків може бути застосовано будь-який економічно обґрунтований алгоритм.

Найбільш поширеним алгоритмом розподілу опосередкованих доходів та витрат є застосування до кожної статті ключа розподілу у вигляді співвідношення суми доходів від контрольованої операції до загальної суми доходів платника податків. Проте, такий підхід не можна вважати універсальним. Обраний алгоритм розподілу має відповідати економічній суті контрольованої операції та характеру понесених витрат чи отриманих доходів.

У якості ключів розподілу для різних видів доходів та витрат можуть бути обрані: кількість залучених працівників, години роботи працівників, години роботи обладнання, площа приміщення, пробіг автомобільного транспорту тощо.

Так, наприклад, алгоритм розподілу за доходами, в окремих випадках, не може бути застосовний до витрат на оренду складських приміщень, коли в них зберігаються різні за вартістю, габаритами або строком зберігання товари. Якщо в контрольованій операції придбано дорогу великогабаритну техніку з метою подальшого продажу, яку було попередньо розміщено на складі строком на 5 днів із займанням площі близько 25 кв.м, а на інших 375 кв.м. складських приміщень довгостроково зберігаються дрібні та більш дешеві товари, то в даному випадку слід розрахувати вартість орендної плати, що має відношення до контрольованої операції відповідно до займаної площі та строку зберігання техніки, а не розподіляти за обсягом отриманих доходів від її реалізації.

Отже вибір алгоритмів та ключів розподілу слід здійснювати на підставі вивчення фактичних обставин здійснення операцій, з урахуванням характеру кожної статті доходів та витрат та їх впливу на загальний та фінансовий результат кожної операції або напряму діяльності в цілому.

Необґрунтоване та помилкове розподілення доходів та витрат може призвести до викривлення результатів аналізу, оскільки фінансовий результат підприємства в цілому в багатьох випадках може суттєво змінюватися за рахунок інших видів або напрямів діяльності,  операцій з іншими контрагентами тощо.

Таким чином, під час проведення сегментування фінансової звітності платнику податків слід ретельно аналізувати облікові дані, чітко виокремлювати прямі доходи та витрати, шукати вагомі аргументи стосовно обраних ключів та алгоритмів розподілу опосередкованих операційних доходів та витрат, чітко та зрозуміло відображати в документації з трансфертного ціноутворення підходи, застосовані до сегментування, для забезпечення їх повного розуміння контролюючим органом під час перевірки.

[1] Ст.ст. 2.77-2.78. Настанови ОЕСР щодо трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових служб

 

Залишились питання? Зв’яжіться з нами прямо зараз!

097 338 12 88, 050 340 11 17

af@audit-invest.com.ua

 

Узнай первым!
Подпишитесь на рассылку и получайте
только самую полезную информацию для вашего бизнеса!
Подписаться

    Оставьте свои данные и мы свяжемся с вами в течение 5 минут

      Оставьте свои данные и мы свяжемся с вами в ближайшее время

      КиевДнепрКаменское
      Написать в
      Viber