DEMPE у контексті Трансфертного ціноутворення

Що таке DEMPE?

DEMPE перекладається як (Development, Enhancement, Maintenance, Protection, Exploitation) – це концепція розробки, удосконалення, обслуговування, захисту та експлуатації нематеріальних активів.

Базовий принцип DEMPE полягає у тому, щоб прибуток від використання нематеріального активу розподілявся в середині транснаціональних компаній відповідно до внеску кожної з них, тобто пропорційне їх внеску в розвиток нематеріальних активів корпорації. Наприклад, якщо суб’єкт господарювання має лише юридичне право власності на нематеріальний актив (а не економічну власність), то цей суб’єкт має отримувати лише обмежену суму винагороди за своє право власності. Іншими словами залишковий прибуток, отриманий від цього нематеріального активу, має бути розподілений включно до економічного власника нематеріального активу.

У контексті трансфертного ціноутворення аналіз DEMPE допомагає розподіляти прибутки та витрати, пов’язані з інтелектуальною власністю, гарантуючи, що суб’єкт, який виконує та контролює найважливіші функції DEMPE, отримує відповідну частку доходу. Це допомагає запобігти переміщенню прибутку (BEPS), забезпечуючи оподаткування прибутку там, де відбувається економічна діяльність і створюється вартість.

Розділ 6.34 видання ОЕСР Рекомендацій щодо трансфертного ціноутворення 2017 року описує процес дослідження умов контрольованих операцій із залученням нематеріальних активів, який відбувається на підставі функціонального аналізу DEMPE і використовується для обґрунтування умов операцій принципу «витягнутої руки», а також для визначення сторін, які розробляють, вдосконалюють, підтримують, захищають і використовують такі нематеріальні активи.

У своїй формі «нематеріальний актив» це активи, що належать компанії (створені, придбані, отримані безоплатно), не мають матеріальної форми, але очікується, що вони приноситимуть економічні вигоди в майбутньому довготривалому періоді, наприклад інтелектуальна власність.

Інтелектуальна власність включає в себе різні види прав, серед яких основними є авторське право, патентне право, торговельні марки та промислові зразки.

У разі якщо нематеріальні активи, такі як, наприклад торгівельні марки, Ноу-Хау використовуються в комерційних цілях платниками податків, останніми нараховуються та сплачуються роялті, розмір яких визначається ліцензійними договорами.

Розмір ліцензійної винагороди за використання об’єктів інтелектуальної власності зазвичай розраховується у відсотках від суми реалізації продукції з використанням торгових марок або наданням послуг або у фіксованій формі.

Основними чинниками, що впливають на вартість ліцензійної винагороди є ринкова вартість торгових марок, їх впізнаваність на ринку відповідних товарів та послуг, обсяг наданих прав, розподіл функцій і ризиків (DEMPE) за ліцензійними договорами.

Для цілей трансфертного ціноутворення під час визначення зіставності комерційних та/або фінансових умов операцій з інтелектуальною власністю обов’язково враховуються:

• географічний ринок використання торгових марок;
• вид діяльності компанії;
• тип договору (торгова марка, франшиза, товарний знак тощо);
• об’єм прав (ексклюзивна, не ексклюзивна);
• порядок розрахунків ліцензійних платежів та база розрахунку роялті;
• незалежність компаній;
• інші умови, що впливають на розмір винагороди (роялті).

Такими «іншими умовами», що впливають на величину роялті, потенційно можуть бути відмінності у здійснюваних сторонами операції функціях, прийнятих ризиках і активах, необхідних для здійснення операції (функціональний аналіз DEMPE).

З метою отримання інформації про зіставні ставки роялті нами використовується інформація з міжнародної комерційної бази даних з прав інтелектуальної власності RoyaltyRange. База даних RoyaltyRange містить інформацію про ставки роялті в сфері Інтелектуальної власності. Дані RoyaltyRange відповідають останнім рекомендаціям ОЕСР з протидії розмиванню бази оподаткування та переміщенню прибутку (BEPS).

Обґрунтування умов операцій по нарахуванню роялті з використанням інформації БД RoyaltyRange застосовується нами для цілей:

• трансфертного ціноутворення (пп.39.2.1.4 п.39.2 ст.39 ПКУ)
• виконання пп.140.5.6 п.140.5 ст.140 ПКУ у разі коли операція не є контрольованою та сума витрат по роялті підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», відповідно до процедури, встановленої ст. 39ПКУ, але без подання звіту про контрольовані операції.

Отже, проведення функціонального аналізу DEMPE в рамках трансфертного ціноутворення це тривала та складна процедура, яка враховує безліч факторів з визначення внеску сторін операцій в розвиток, покращення, підтримку, захист об’єктів інтелектуальної власності та як наслідок, суму винагороди, що отримана сторонами.